Отзывы про Бахчисарай

«Ісконна рускій ґорад» в «ісконна рускам» Криму
Відома нам історія Бахчисарая розпочинається із заснування на сусідній горі у V-VІ ст. печерного міста Кирк-Ор (Кирк-Єр). На початку свого існування Кирк-Ор був тісно пов’язаний з історією половців та аланів; з кінця ХІІІ ст. розпочинається його татарська сторінка. У XV ст., в період становлення Кримського Ханства, Ґереї роблять його своєю резиденцією. У XVI ст. в долині було збудовано новий палац Бахчисарай, який невдовзі стає повноправною столицею Ханства. Ще у XIV ст. в Кирк-Орі починають селитися караїми. Саме вони дають йому сучасну назву Чуфут-Кале (Юдейська фортеця). Тривалий період часу місто було важливим осередком торгівлі та караїмської культури. З середини ХІХ ст. безлюдніє та руйнується.
Чуфут-Кале нині вважається одним із найкраще збережених середньовічних печерних міст в Криму. Винагородою за не надто комфортний) підйом на вершину гори стануть не лише знайомство із залишками та руїнами міста (оборонна стіна з декількома воротами, мавзолей доньки хана Тохтамиша, дві кенаси, колодязь Тік-кую, руїни мечеті, печерного християнського монастиря, монетного двору тощо), а й фантастичні краєвиди околиць! Прогулюючись по вершинах місцевих гір та пагорбів, можна познайомитися з Бахчисараєм та його околицями, в т.ч. водосховищем Еґиз-Оба, практично з висоти пташиного лету.
У вузькій долині Чарик-Су біля підніжжя Чуфут-Кале в районі Старосілля (Салачика) та довкола нового палацу, починаючи з ХVІ ст. і формується місто Бахчисарай (з кримськотатарської – «сад-палац»). Ханський палац дійсно є найбільшою атракцією міста і, до речі, єдиним у світі зразком кримськотатарської палацової архітектури. У 1736 р. російська армія спалила місто і палац, пізніше відбудований тими ж Ґереями. Про цю подію Е.Д.Кларк писав: «У Бахчисараї росіяни задовольнили свою варварську насолоду руйнувати і знищили цілковито цю столицю». Можливо, вони так ненавиділи Кримське Ханство тому, що Москва з часів власного заснування тривалий час платила їм данину як васал.
Сучасного вигляду палац набув після реконструкції, що була проведена українськими фахівцями у 60-х роках ХХ ст. Нині визначними об’єктами палацу є північна та південна брами, головний корпус, гарем, Велика ханська мечеть, бібліотека, Світський корпус, соколина вежа, лазня Сари-Ґюзель, Перський сад, гробниці та ротонди, Золотий фонтан та найбільше моє здивування і на той час розчарування;) – Фонтан сліз або Бахчисарайський фонтан (в моїй уяві – це мало бути щось просто феєричне)).
В історичній частині Бахчисарая вартими уваги є Зинджирли-медресе, мечеті Тахтали-Джамі та Орта-Джамі, Свято-Успенський монастир. Вулиці і будиночки Старосілля та Старого міста досі зберігають орієнталістську атмосферу, доповнену колоритними сімейними ресторанчиками кримськотатарської кухні. До речі, підмурки «русково міра» закладалися ще в 90-х, коли місцеві екскурсоводи наполегливо не рекомендували відвідувати подібні заклади «понаєхавших татар». Ось так корінний народ і став «понаєхавшим»! Суто російський підхід. Пам’ятаєте росіянку на Бродвеї, яка говорила: «Вже 30 років живу тут, а ці американці так і не вивчили російську».
У 1944 році місто було за ніч очищене під керівництвом Сталіна від кримських татар (тепер по-варварськи росіяни вчинили не лише з Бахчисараєм, а й по суті, «зґвалтували» весь Крим), а в їхні будинки були привезені та поселені росіяни з центральних районів Росії та сім’ї особливо «жо… лизних» енкеведистів, кеґебістів та комуністичних діячів. Так місто, в якому більшість завжди становили кримські татари, і перетворилося на «ісконна рускій ґорад». Мене дивує лише одне, чому вони залишили місту назву, а не придумали якийсь черговий Лєнінобздик або Петьокримськ. А нащадки тих …істів, побоюючись правди про своїх батьків та дідів, знову у 2014 році вкрали Крим у татар і в українців. Правду говорять, колишніх чекістів не буває. Саме їхні нащадки і нині бігають по судах та мітингах захищаючи, наприклад, «вічну» назву Камсамольска або Кіраваґрада, адже історія для них починається з моменту російської колонізації. До цього в їхній уяві довкола була пустка…
Бахчисарай вчить ніколи не вірити «Історії Ґосударства Руссково», адже «брехнею весь світ обійдеш, але назад не повернеш».