Догори дриґом.
Одного разу, мандруючи зі студентами в Чорногорію, ми вирішили змінити традиційний маршрут через Угорщину і поїхати через таємничу батьківщину Дракули – румунську Трансільванію. В той час згадка про Румунію викликала переважно негативні емоції, але ми зважилися і не пошкодували. Румунія перевернула уявлення про себе догори дриґом. Нас зустріли не лише величні, як і в Україні, Карпати, а й якісні (за невеликим винятком;)) дороги; охайні містечка, центральні вулиці яких потопали в трояндах; супермаркети!!! (це тоді, коли в Києві вони лише проектувалися); заспокійливі монастирі і, звісно ж, таємничі замки.
Заради одного з них ми і обрали Алба-Юлію – одне з найдавніших міст Трансільванії. Тут існувала столиця даків, римське поселення Апулум (про нього писав Птолемей); в часи слов’янської колонізації місто називалося Балград або Бєлград, а угорської – Дюлафехервар або Карлсбурґ. Саме Карл VІ і побудував у місті величну фортецю у вигляді зірки. Довжина її мурів перевищує 12 км. У місті знайшов останній прихисток Янош Хуньяді.
Історична частина міста вразила своєю охайністю, пам’ятками (окрім фортеці, православний собор Св.Трійці, католицький собор Св.Михайла, базиліка Св.Марії, ратуша, краєзнавчий музей…), гостинністю мешканців.
Оскільки ми приїхали під вечір, то банки вже не працювали і виникла проблема обміну грошей. Плюс мовна проблема: наша навіть погана англійська не допомагала, оскільки місцева англійська була ще гіршою (її просто не було))). У нас виникла паніка, але не надовго. На головному майдані стояла вервечка таксі і ми звернулися до групи таксистів з надією, що вони підкажуть, де все ж таки можна обміняти гроші. Наші нетривалі переговори українсько-румунською мовами увінчалися тим, що вони не лише всіляко намагалися пояснити, куди нам потрібно, а й зголосилися підвезти. Безкоштовно!!! Живучи тогочасними стереотипами про Румунію, ми погодилися з острахом і за гроші і за життя) Всі страхи була абсолютно марними. Наше спасіння виявилося у декількох кварталах від майдану у вигляді … банкомату, який здійснював обмін валюти (приймав навіть українські гривні)! Такого ми ще не бачили. Та й нині, скільки Ви можете знайти банкоматів-обмінників у Києві?
Після цього ми сповна насолодилися красою Алба-Юлії та, звичайно, смаком місцевого (найкращого в Румунії) шампанського. А от румунського пива, принаймні тоді, куштувати було не варто)…
Після наших пригод і побаченого в Алба-Юлії, для себе ми почали називати це місто Ай-да-Юлія))
Алба-Юлія навчила НЕ ВІРИТИ СТЕРЕОТИПАМ.
Авторизуйтесь, чтобы добавить новый отзыв!