Місто мрій або куди поїхати за натхненням?

Якщо й податися десь по світу у пошуках натхнення, то це у Барселону!
Місто, абсолютно не схоже з будь-яким іншим містом Європи – сонячне, яскраве, кольорове, живе, розташоване на Середземноморському узбережжі Іспанії, є столицею Каталонії, маленької республіки зі своєю історією, культурою і навіть мовою. Місто з незвичною, надзвичайно приголомшливою архітектурою відомих архітекторів, з не менш цікавою історією їх життя.
Так в одному маленькому місті в простій сім'ї народився Антоніо Гауді. Ще зі шкільних років, хворий на ревматизм хлопчик, зацікавився малюванням та архітектурою. А в студентські роки він зненавидів аналітичну геометрію з її прямими лініями та кутами, та натомість захопився криволінійними формами та розмаїттям живої природи, з якого потім і виріс його унікальний та різноманітний за формою та кольорами стиль.
Завдяки такому незвичному баченню та божевільним ідеям був створений Храм Саграда Фамілія (Храм Святого Сімейства), найбільший католицький собор у світі, наймасштабніша робота А. Гауді, якій архітектор присвятив своє життя. Храм побудований із трьох фасадів, кожен із них символізує три етапи життя Ісуса Христа, описаних в Євангелії — Різдво, Страсті Христові і Воскресіння. Оздоблення будівлі і декор просто вражає уяву кількістю деталей, продуманістю сюжетів, ліній, переходів, поєднанням різних стилів. Вантажні ступені, діагональні опори, колони створені у вигляді гіллястих дерев, викладені майолікою вежі та прикрашені зодіакальними символами і дарами природи, виноградними лозами та гронами, раковинами, пшеничними колоссям. Гауді планував побудувати дзвіницю, де дзвони розгойдувалися б від поривів вітру. Він створив складну освітлювальну систему, де світло мало проникати через отвори в баштах і через вітражі на різних рівнях, що створювало б відчуття струмуючого світла. «Це буде схоже на ліс. М'яке світло литиметься через віконні пройми, що знаходяться на різній висоті, і вам здаватиметься, що це світять зорі», — писав А.Ґауді. І йому це вдалося! Храм нагадує калейдоскоп із світла, що несе мир і спокій у серце кожного відвідувача.

Не менш цікаву історію ховає в собі Парк Гуєля.
Колись на околиці Барселони, а нині у центрі міста, на пагорбі розкинувся дивовижний парк з двома невеличкими будиночками, схожими на тістечка, з дахом зробленої із мозаїки. Від головної площі парку і навколо нього протягнута мережа пішохідних доріг і стежок, що ведуть в прогулянкові алеї, побудовані Гауді з місцевого каменю і за свій химерний вигляд отримали назву Пташиних гнізд. А в середині парку прямо зі схилу виростає Зал ста колон, прикрашені мозаїкою і химерним керамічним облицюванням.
Сам парк є результатом нездійсненого проекту забудови цієї місцевості 86 будинками для великої буржуазії міста. Насправді було продано лише 2 ділянки, на одній з них зараз знаходиться Будинок-музей Гауді. Після смерті Аузебі Гуеля, мерія міста викупила всі ділянки і на їхньому місці було створено громадський парк, відкритий для публіки, який було проголошено спадком людства, Пам’яткою історичного значення ЮНЕСКО.

А ще варто побачити Будинок Міла і Бальо, завітати у Готичний квартал, та на гору Тібідабо. Прогулятися узбережжям вздовж морського порту, пройтись босоніж по ніжному піску Барселонети, подихати повітрям, відчути неймовірну красу усім єством!

Іноді здається, що мрія занадто далека, і здійснитися їй просто неможливо, та все ж варто спробувати.
Тому мерщій у Барселону, нехай натхнення народиться в середині, і мрія втілиться в життя!

Глабець Наталія