А чи був Антверпен?
Впевнено відповісти на поставлене запитання не можу досі)))
Це був один з автобусних турів містами Європи і черговий переїзд, у даному випадку – з п’янкого Амстердама до провінційного Брюсселя. От десь там на півдорозі і мав бути Антверпен…
Єдине, що пам’ятаю чітко: відвідини Діамантового центру. Це природно. Антверпен і діаманти – це симбіоз. А от пам’ятки міста залишилися в тумані… Мабуть, саме під впливом діамантів;)))
Цікавинок у місті більш, ніж достатньо: Собор Антверпенської Богоматері з найвищою в країні дзвіницею, ансамбль Ринкової площі з ратушею і фонтаном Брабо (див. легенду), замок Стен, будівлі залізничного вокзалу (входить у світову 5-ку найкращих залізничних вокзалів) та опери, Королівський палац, Королівський музей витончених мистецтв, музей MAS, Будинок-музей П.П.Рубенса; музеї діамантів, моди, морський… Місто свого часу було центром Антверпенської школи, то ж з ним пов’язані життя і творчість не лише П.П.Рубенса (залишив по собі й архітектурні творіння), а й А.Мора, П.Брейґеля-старшого, А.ван Дейка, Я.Йорданса, С.Перейнса тощо. Тішить лише одне, що роботи окремих з них є в експозиції Національного музею мистецтв імені Варвари та Богдана Ханенків.
Буду думати, що я все-таки був у Антверпені і бачив усю його красу…, а, оскільки, досі з руками, то й данину місту заплатив)
Антверпен вчить все ЗАПИСУВАТИ;)
Р.S.: Легенда говорить, що на березі Шельди, де нині розкинувся Антверпен, жив велетень. Він збирав данину з усіх, хто пропливав повз його замок, а тим, хто відмовлявся – відривав руки. Хоробрий воїн Сільвіо Брабо переміг велетня, відрізав йому руку і кинув у воду. Так і виникла назва міста: «ант» — рука, «верпен» — кидати.
І ще: місцеві говорять: «У світі є лише Антверпен, все інше – парковка».