Авторизуйтесь, чтобы добавить новый отзыв!

Болгарія з румунським акцентом.
Приморський курорт на півночі болгарського узбережжя Чорного моря має дуже давню історію. Ще задовго до нашої ери тут існувало фракійське поселення Кібела. Пізніше вихідці з Мілету заснували тут свою колонію Круні («Джерела»), яка дещо пізніше отримала назву Діонісополіс. Мабуть, саме тому важко сумувати у місті, яке свого часу було назване на честь бога вина і веселощів. Відзначилися своїм перебуванням у місті і римляни, і русичі-українці, і турки. Звичайно, найбільший слід в історії міста залишили болгари. У ХIV ст. воно отримує сучасну свою назву від імені болгарського боярина Балика, який володів містом.
Перша половина ХХ ст. була ознаменована тим, що Балчик з усією Південною Добруджею був у складі Румунії. І саме в цей період місто отримало свій сучасний символ: румунська королева Марія Едінбурзька звела тут собі «Тихе гніздо». Літній палац королеви стилізований під східні мотиви з вкрапленнями італійського Відродження.
Чим же зайнятися у Балчику:
— відвідати Ботанічний сад, який разом з палацом королеви формує комплекс «Двореца» (Палац). Цей Ботанічний сад вважається найкращим у Болгарії і містить унікальну колекцію рослин. Особливим акцентом є колекція кактусів, яка поступається в Європі лише колекції в Монако. Місцеві кактуси мають вражаючу висоту. У парковій зоні багато історичних артефактів, паркових скульптур, романтичних місточків та стежинок, яскравих клумб. До речі, за часів королеви Марії стежки у парку застелялися дорогими килимами;
— з’їздити на мідієву ферму поблизу мису Каліакра. Звісно, що родзинкою цієї екскурсії буде великий вибір страв з мідій. Бонус – можливість покупатися у надзвичайно прозорій воді;
— посидіти в численних ресторанчиках на узбережжі. Можливо саме на тому місці, де колись смакували болгарські страви та вина Форд Копола, Олівер Стоун, Софі Лорен, Кшиштоф Занусі, Роман Поланскі… і я;)));
— стати глядачем або учасником одного з численних фестивалів;
— прогулятися на катері вздовж північної частини болгарського узбережжя і помилуватися його красивими краєвидами;
— зайнятися синхронним плаванням) у басейні готелю та фітнесом), долаючи сходинки урвистого узбережжя до пляжу і у зворотному напрямку…
Балчик дарує смак чорноморських мідій, доповнений болгарським вином.

Раскрыть

Самая потрясающая и необычная страна в которой мне приходилось побывать. Обязательно поеду еще раз. Очень приятные люди, чистые улицы, море экзотики и позитива.

2
Раскрыть

Любимая обожаемая мной страна, в которую я обязательно вернусь, люди там бриллианты!

Раскрыть

Стівен Кінґ нервово палить на балконі або Там, де зникають дороги…
Під час однієї з оглядових практик ми з Оксаною Юріївною так побудували маршрут, що з Одеси мали потрапити в Кам’янець-Подільський. Наш водій Василь Миколайович (дядя Вася) береже свій автобус як зіницю ока, тому їздить лише хорошими дорогами. Його маршрут пролягав через Умань та Вінницю. Ми ж по карті намалювали значно коротший маршрут через Балту і Могилів-Подільський та змогли переконати дядю Васю поїхати саме так(. Нас супроводжували мальовничі краєвиди та дещо закинуті, але цим і чудові, села з хатами мазанками. І от, коли до Балти залишалося зо два десятки кілометрів, асфальт почав зникати і перетворюватися у бруківку, далі пішла ґрунтовка, яка в центрі одного з сіл просто зникла… Ні далі поїхати, ні розвернутися («Острів Дума», «Зона покриття», «Туман» та інші твори С.Кінґа, де змальовуються дороги – відпочивають!). Ми були змушені декілька кілометрів задкувати, щоб мати змогу розвернутися. Паралельно до зникнення дороги, ми з Василем Миколайовичем поступово замовкали. Єдиним «комутатором» між нами у найближчі два дні залишалася Малиновська. Потім ми говорили: «Ми ж не сварилися. Ми просто мовчали)».
Звісно, ще трохи поблукавши, якось дісталися до Балти, але було не до визначних місць. Як виявилося, це був практично початок;) Далі ми ще раз заблукали і майже заїхали в Молдову (краще б ми це зробили)))). Ну а потім була (лише на карті!) дорога на Чечельник і Крижопіль…
Від праведного гніву дяді Васі і передчасного повернення в Київ нас врятував лише відмінний готель у Могилів-Подільському.
Балта вчить пам’ятати народну мудрість: «Хто прямує, той вдома не ночує») і тоді можна буде ПОБАЧИТИ місто, в яке Ви їдете)
P.S.: А цікавинки в Балті, як виявилося пізніше, є! Поселення (Палієве, Юзефґрад, Єленськ) на лівому березі Кодими виникає у XV-XVІ ст. і у різні періоди власної історії було володінням Любомирських в Речі Посполитій, важливим стратегічним і торговельним пунктом Ханської України, Брацлавського воєводства, Волощини тощо. У XVІІІ ст. на правому березі виникає турецька фортеця Балта (як і у випадку з Балатоном, за однією з версій назва теж походить від заболоченої місцевості; за іншою – від роду сокири (барти), що була на озброєнні у турків). У 1797 р Балта та Єленськ були об’єднанні (чим не історія Буди і Пешту;) ). То ж мозаїка народів і культур тут зібралася ще та: українці, молдавани, євреї, поляки, турки, татари, вірмени, старообрядці; у 20-х роках ХХ ст. додалися понад 3 тисячі завезених переселенців з Поволжя та Кубані… У тих же 20-х роках Балта була столицею Молдавської АР у складі України.
Серед цікавинок міста: палац Любомирських (корпус педагогічного училища), костел Св.Станіслава, Свято-Успенський собор, старообрядські церкви району «Кацапщина», Свято-Покровський Феодосіївський Балтський чоловічий монастир (відновлюється), будівля лікарні, церква Св.Миколи з могилою Феодосія Левицького (мощі святого перенесено в монастир), залишки забудови старого містечка, старовинне єврейське кладовище…
Будете в Балті, побачте за мене її пам’ятки і перевірте якість доріг;)

Раскрыть