Авторизуйтесь, чтобы добавить новый отзыв!

Стівен Кінґ нервово палить на балконі або Там, де зникають дороги…
Під час однієї з оглядових практик ми з Оксаною Юріївною так побудували маршрут, що з Одеси мали потрапити в Кам’янець-Подільський. Наш водій Василь Миколайович (дядя Вася) береже свій автобус як зіницю ока, тому їздить лише хорошими дорогами. Його маршрут пролягав через Умань та Вінницю. Ми ж по карті намалювали значно коротший маршрут через Балту і Могилів-Подільський та змогли переконати дядю Васю поїхати саме так(. Нас супроводжували мальовничі краєвиди та дещо закинуті, але цим і чудові, села з хатами мазанками. І от, коли до Балти залишалося зо два десятки кілометрів, асфальт почав зникати і перетворюватися у бруківку, далі пішла ґрунтовка, яка в центрі одного з сіл просто зникла… Ні далі поїхати, ні розвернутися («Острів Дума», «Зона покриття», «Туман» та інші твори С.Кінґа, де змальовуються дороги – відпочивають!). Ми були змушені декілька кілометрів задкувати, щоб мати змогу розвернутися. Паралельно до зникнення дороги, ми з Василем Миколайовичем поступово замовкали. Єдиним «комутатором» між нами у найближчі два дні залишалася Малиновська. Потім ми говорили: «Ми ж не сварилися. Ми просто мовчали)».
Звісно, ще трохи поблукавши, якось дісталися до Балти, але було не до визначних місць. Як виявилося, це був практично початок;) Далі ми ще раз заблукали і майже заїхали в Молдову (краще б ми це зробили)))). Ну а потім була (лише на карті!) дорога на Чечельник і Крижопіль…
Від праведного гніву дяді Васі і передчасного повернення в Київ нас врятував лише відмінний готель у Могилів-Подільському.
Балта вчить пам’ятати народну мудрість: «Хто прямує, той вдома не ночує») і тоді можна буде ПОБАЧИТИ місто, в яке Ви їдете)
P.S.: А цікавинки в Балті, як виявилося пізніше, є! Поселення (Палієве, Юзефґрад, Єленськ) на лівому березі Кодими виникає у XV-XVІ ст. і у різні періоди власної історії було володінням Любомирських в Речі Посполитій, важливим стратегічним і торговельним пунктом Ханської України, Брацлавського воєводства, Волощини тощо. У XVІІІ ст. на правому березі виникає турецька фортеця Балта (як і у випадку з Балатоном, за однією з версій назва теж походить від заболоченої місцевості; за іншою – від роду сокири (барти), що була на озброєнні у турків). У 1797 р Балта та Єленськ були об’єднанні (чим не історія Буди і Пешту;) ). То ж мозаїка народів і культур тут зібралася ще та: українці, молдавани, євреї, поляки, турки, татари, вірмени, старообрядці; у 20-х роках ХХ ст. додалися понад 3 тисячі завезених переселенців з Поволжя та Кубані… У тих же 20-х роках Балта була столицею Молдавської АР у складі України.
Серед цікавинок міста: палац Любомирських (корпус педагогічного училища), костел Св.Станіслава, Свято-Успенський собор, старообрядські церкви району «Кацапщина», Свято-Покровський Феодосіївський Балтський чоловічий монастир (відновлюється), будівля лікарні, церква Св.Миколи з могилою Феодосія Левицького (мощі святого перенесено в монастир), залишки забудови старого містечка, старовинне єврейське кладовище…
Будете в Балті, побачте за мене її пам’ятки і перевірте якість доріг;)

Раскрыть

Осеннее озеро покорило, замок и горы в дымке тумана, пёстрые деревья. Восхитительно! Впрочем, уверена, что и в другое время года местные пейзажи не менее прекрасны :)

Раскрыть

Молочне болото.
Існує проукраїнська легенда походження назви «Угорського моря». Угорський король Андраш І після одруження з київською княжною Анастасією Ярославною вирішив показати їй усі свої володіння. Коли королівський почет під’їхав до озера, молода дружина запитала: «Що це за блато (болото)?». Незрозуміле українське слово дуже сподобалося угорцям, які на власний манір почали називати його Балатоном). До речі, українське слово дуже точно передало сутність озера. І хоча нині практично весь периметр озера облагороджений пляжами і набережними, все ж зустрічається доволі багато зарослих рогозою і заболочених ділянок та й кількість мулу в озері дуже велика. Вода в озері практично ніколи не буває прозорою і за кольором більш подібна до молока. Проте купатися в Балатоні не лише корисно, а й приємно: у літній період вода перетворюється на тепле пряжене молоко.
Стосовно походження озера теж існує низка легенд, більшість з яких говорить, що озеро виникло і буде існувати доти, доки в підземеллях церкви в Тіхані або ж на дні озера плакатиме чарівна дівчина.
Балатон розташований у західній частині Угорщини. Водне плесо вузькою смугою (до 14 км завширшки) простягнулося з північно-східного до південно-західного берега майже на 77 км. Озеро дуже мілке (середня глибина лише 3 м, максимальна – трішки більше 12 м), особливо у південній частині, де, навіть, за півкілометра від берега можна пограти у волейбол). Скептичні угорці називають Балатон «найбільшою калюжею Європи». Більш мальовничими є північні береги, оскільки впритул до озера підходять невисокі відроги нагір’я Баконь. Від Балатонфюреда до Кестхея вздовж узбережжя проходить межа національного парку Прибалатонська височина.
Балатон є центром найбільшого курортного району внутрішньоконтинентальної Угорщини. Мінеральні та термальні джерела, мул і вода озера, специфічний мікроклімат сприяють лікуванню захворювань опоно-рухового апарату, серцево-судинної, нервової та дихальної систем і загальному оздоровленню. Озеро є чудовим місцем для занять вітрильними видами спорту та риболовлі. Найбільшими курортами на узбережжі озера є Шіофок (молодіжно-«тусовочний»; велика кількість фестивалів класичної (батьківщина Імре Кальмана), джазової та фольклорної тематики), Тіхань (вишуканий курорт на півострові, що майже на 5 км вдається в озеро), Фоньод («дитячий рай»), Кестхей (спокійний відпочинок серед визначних пам’яток), Балатонфюред (санаторії мають спеціалізацію на лікуванні серцево-судинних захворювань) та ще зо два десятки поселень, що в назві містять назву озера. Заблукати важко;).
Моє перше знайомство з озером було по дорозі в Хорватію, а вже на зворотному шляху ми не втрималися від спокуси зануритися в його води. А потім взагалі вирішили заночувати на його березі у Фоньоді. Це була суперова і спокійна ніч просто угорського неба. Досі згадується присмак «Токаю» і неперевершено смачних місцевих вишень….
Потім було ще декілька зустрічей з Балатоном, саме тому написав не про Фоньод чи Шіофок, а про озеро загалом.

Раскрыть